До Всесвітнього дня поезії, який щороку відзначається 21 березня, викладачами кафедри інформаційної, бібліотечної, архівної справи, соціально-політичним та гуманітарних дисциплін Хоменко О.О. та Мовчан О.В. було організовано творчий захід для студентів Юридичного факультету та Фахового бізнес коледжу 1 курсу, у формі декламування віршів сучасної молодої поетеси Юлії Ілінської-Драган!

 

Поезія – це чарівна скрипка в яку закохуються багато людей, незважаючи на вік, професію, національність. Реалії сьогодення породжують і вибір віршів!

Пишаємося  талановитими поетами і нашими студентами Європейського університету.

 

***

 

А завтра квітень...

А завтра постукає в двері нам квітень.

Такий як і завжди, та все ж не такий.

Ми всі перестали на повну радіти,

Кохати, сміятись, бо ж присмак гіркий...

І все наче завжди : висаджуєм квіти,

П'єм каву, гортаєм фейсбук, телеграм,

Йдемо на роботу, готуємо звіти,

Дітей — на уроки, в неділю до мами.

Будильник удосвіта буде дзвеніти,

Пробіжка, зарядка, повітря ковток.

І так як вторік буде все зеленіти,

Та тільки, чомусь, стоїть в горлі клубок...

Невже завтра знову прийде до нас квітень?

Його не злякають ті звуки тривог?

В думках наших буде  одне бовваніти:

Що буде він Квітнем добра й перемог!

Юля Ілінська Драган

 

***

 

У чому таємниця Чорнобаївки?

Давним-давно, ще в тисяча сімсот якомусь році,

Козацьке військо рушило в похід.

Під керівництвом Чорноброва – хлопця,

В котрого козаком був батько й дід!

Всі отамана Чорноброва знали,

Турки дітей лякали, мов бабаєм,

А козаки безмірно поважали

І вкрадьки називали Чорним Баєм!

Мета походу — Кримський перешийок.

Спустились по Дніпровій течії,

Татарам добре намилили шиї,

Тоді запеклі там велись бої...

За літо збудували три фортеці —

Високі, крепкі, стіни кам’яні,

А посеред споруд, в самому серці,

Церквицю із Покровою в стіні.

Із волі Господа з’явилась ця місцина!

Ні містика, ні чари потойбіччя.

Хто із мечем прийде сюди – загине

І вічним сном поляже на узбіччі!

 Юлія Ілінська-Драган

 

***

 

Маріупольський драмтеатр

Ще ні один театр світу ТАКУ не бачив драму!

Ще ні в однім театрі світу ТАК не молилась мама...

У залі пусто, сцена спить— на ній нема акторів,

В підвалі пишеться сюжет... Так не зіграєш горе...

Таку надію у очах не зрітимеш на сцені,

У жодній п’єсі не знайдеш такого ти смирення,

Дорослий погляд у дітей, вже сліз немає більше...

Такого не побачиш ти на світових афішах!

У бомбосховищі аншлаг, всі глядачі — актори!

В єдину п’єсу їх звела війна, безвихідь, горе...

Немає сцени... рухнув зал, але вціліли люди!

Новий напишемо сюжет! Живі! Все інше – буде!

Юлія Ілінська-Драган